ТРІАДА ПОНЯТЬ «СИМВОЛ – ТРАДИЦІЯ – ЗВИЧАЙ» У ВИЗНАЧЕННІ АТРИБУЦІЇ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ І СПІВВІДНЕСЕНОСТІ ІЗ ПОНЯТІЙНОЮ ТРІАДИЧНІСТЮ СЕМІОТИКИ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА

Анотація

Мета дослідження – усвідомлення дотичності до богословського наукового обсягу термінологічного вжитку гуманітарних дисциплін «культурологія – семіотика – мистецтвознавство» в опозицію до двоїчності понять класичної філософії. Методологія дослідження спирається на постструктуралістські філософсько-культурологічні установлення в науці, ніби заповідані вченням про ноосферу В. Вернадського і оригінально представлені розробками Р. Барта, Ю.Кристєвої , у яких виділений інтердисциплінарний ракурс розуміння наукових розробок, цим відверто скерованих на пізнання культурних надбань і артоб’єктів у них. Указаний філософсько-культурологічний підхід надихає герменевтичний ракурс мистецтвознавства і спеціально музикознавчі дослідження в Україні в працях автора нарису, а також у роботах О. Рощенко, Д. Андросової, А. Соколової, ін. Наукова новизна роботи задана авторською самостійністю інтердисциплінарного розгляду культурології – музичної культурології у змістовності понятійно-структурної подоби в тлумаченні названої галузі знань із вищеназваними гуманітарними сферами і в альтернативі до традиційно-філософського підходу. Також самостійним є висновок про принциповий поворот названого інтердисциплінарного методу в науці до середньовічного-ренесансного, наслідуваного від Древності прилучення через засвоєння «семистичного» набору «семи свобідних наук і мистецтв» тривіуму і квадривіуму. Висновки. Аналіз понятійних співвідношень у різних видах наукового знання, що тяжіє у сучасності до «стирання меж» між науковою, традиційно раціонально-логічно вибудуваною і гуманітарними психологізованими у викладенні сферами типу мистецтвознавчого знання, показав, що послідовно-раціональний підхід виводить на альтернативи протилежних якостей усередині предметів і у співвідношеннях предметів, тоді як органічна для Богослов’я троїчність як уявлення щодо сутності речей виявляється в понятійній тріадичності сфер культурології, семіотики й мистецтвознавства. Троїчність уводить від альтернативності двоїчних розмежувань на користь усвідомлення ієрархічної єдності понять-уявлень, понять-дискурсів, що складають ту троїчну структуру.