ДВА АНТРОПОЛОГІЧНИХ КОМЕНТАРА ДО ТЕМИ ЯГЕЛЛОНСТВА В ПОЛЬЩІ І УКРАЇНІ

Анотація

Мета цієї роботи – доцільний вибір методологічного спрямування дослідження феномену ягеллонства, який отримав смисл офіційної політичної доктрини сучасної Польщі і який фігурує у якості програмного образу безпосередньо (А. Пануфнік, С. Морито) чи опосередковано-алюзивно (слов’янська тема у Б. Лятошинського) у творах найкрупніших композиторів Новітньої доби, що зумовлює осмислення того феномену як явища культури, відповідно, виділення культурологічного погляду на його сукупну атрибутику – у розділення саме мистецтвознавчого й історично-соціологічного підходів. Методологічна основа – герменевтичний підхід від культурологічного міждисциплінарного аналізу, як те задане в роботах Ж. Бодріяра, А. Василькова, А. Канарського, Ю. Крістевої, отримало опрацювання в роботах українських дослідників, у тому числі Д. Андросової, О. Зосім, О. Козаренка, І. Ляшенка, О. Маркової, А. Соколової, О. Рощенко, В. Шульгіної, О. Яковлєва та ін., із спеціальним акцентуванням релігійно-філософського і расово-генетичного чинників у формуванні ментальних показників історичних і творчо-психологічних національних індексів. І в цьому методологічному ракурсі виділяється особливо концепція культурологічного (психологізованого філософізму) «розпізнавання». Наукова новизна – в оригінальності виявлення ягеллонського комплексу в традиціях різних слов’янських народів саме в культурологічному баченні заявленої проблематики, за очевидності різноманіття філософсько-естетичних, соціопсихологічних, релігійно-політичних, мистецтвознавчо-аналітичних ракурсів розуміння цілей і смислу ягеллонських здобутків у різних націях, в українській насамперед. Висновки. Культурологічно-антропологічний підхід до проблеми ягеллонства підготовлений історичними обставинами відчайдушної боротьби слов’янських націй за виживання у ХІІІ– ХIV століттях, відповідно антропологічний підхід – від концепції расової культурної єдності представників певних націй. Із цим поєднана релігійно-політична доктрина офіційної двоконфесійності (реально – багатоконфесійності) державного орієнтування імперії Ягеллонів, що видавало оригінальну версію філософсько-естетичного переломлення ренесансного гуманізму як світоглядного «двоєсвіту» у спрямованості до барокової ієрархії естетизації католицьких і відсунення позакатолицьких цінностей, ламаючи расову єдність ягеллонського союзотворення на користь творчо-мистецького сарматизму і в опозицію до православної конфесійної гнучкості могилянства в Україні. Культурологічно-антропологічний погляд має привілеї ієрархічно-комплексного усвідомлення цього культурного феномену, в якому системотворчим чинником виступає індекс расового протистояння іншорасовим утворенням свого часу.