БАССО-КАНТАНТЕ ЯК ВИХІДНА ЯКІСТЬ ТЕМБРІВ ОПЕРНОГО СПІВУ ЗА ЙОГО ЦЕРКОВНОЮ ГЕНЕЗОЮ
DOI:
https://doi.org/10.32782/3083-6069/2025/1.2Ключові слова:
співочий тембр, тенор, бас, бассо-кантанте, церковний і оперний вокалАнотація
Мета роботи – виявлення специфіки символіки концепцій тембрів в оперному співі від його основ у церковній практиці до театрального художнього переломлення в сучасності. Методологічна основа – інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в працях українських музикознавців, у тому числі Т. Вєркіної, І. Ляшенка, О. Маркової, О. Муравської, О. Рощенко та ін., з використанням науково-дослідницьких методів компаративно-стильового, герменевтичного, біографічно-описового, аналітично-типологічного тощо. Наукова новизна – уперше в українському музикознавстві сформульована концепція першотембрів церковного і від них першооперного чоловічого співу як тенорів і бассо-кантанте за їх відповідністю вокально-співочій налаштованості з метою усунення прозаїзму буттєво-мовленнєвого вираження. Висновки. Басовий спів, що концентрує специфіку виразності чоловічих голосів, притому що чоловічий голос має здатність фальцетного звучання, яке поєднується за тембром-регістром із можливостями дитячих і жіночих голосів, виявляється носієм універсальної специфіки чоловічого початку, усвідомлюваного як культуротворчий у космогонічних концепціях різних релігійно-міфологічних систем. Бассо-кантанте – відгомін церковного співочого універсалізму в голосі, що має можливості тенорового фальцетування й уміння «по-регентськи» співати у всіх трьох основних регістрах – «путьовому-теноровому» середньому, у фальцетному «верхньому» й басистому «низі». Сучасна практика оперного співу залучає ці різнорегістрові співацькі вміння, яскраво заявлені в баритонально-тенорових і сопранових партіях Б. Бріттена для П. Пірса.
Посилання
1. Аверинцев С. Зібрання творів / під ред. Н. П. Аверинцевої та К. Б. Сигова. Софія – Логос. Словник. Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2006. 912 с.
2. Alcon E. Musical Thinking of the East and West, 1999. 169 р.
3. Asafiev B. Musical form as a process. Music, 1971. 379 р.
4. Caccini G., Verin-Galytska A. Between passage and affective music. URL: https://books.google.com.ua/books?id=ouxseEAAAQBAJ&pg=PA17&lpg=PA17&dq.
5. Lauri-Volpi G. Paralleli vocali. 1972. 304 р.
6. Мірзоян Є. Мистецтво хорового та сольного вокалу: єдність генези та еволюційної взаємодії у творчості видатних композиторів та співаків : канд. дисертація, 17.00.03. ОНМА імені А. В. Нежданової. Одеса, 2017. 174 с.
7. Осипова В. Християнсько-містеріальний континуум оперного мистецтва: генезис, еволюція, перспективи : канд. дисертація : 17.00.03, ОНМА імені А. В. Нежданової. Одеса, 2003. 181 с.
8. Roessler A., Hohl S. Der große Opernführer. Werke, Komponisten, Interpreten, Opernhäuser. Gütterslohn / München : Durchgesehene Sonderausgabe für Bassermann Verlag, 2000. 608 s.
9. Wilson-Dikson A. A brief history of Christian music. Oxford : Lion Publishing plc, 1997, 428 p.
