ГУМАНІЗМ І МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Анотація

Метою роботи є систематизація історичних тлумачень поняття гуманізму й акцентуація в ньому актуального аспекту спирання на християнсько-православні засади світовідчуття у вигляді ідентифікації гуманності з милосердям і терпимістю до інакомислячих. Методологічну основу становлять могилянські традиції в концепції ноосфери В. Вернадського, яка сполучає матеріальну й ідеальну діяльність людини енергією виявлень її обох складових, психологізований ракурс філософії, заявлений А. Васильковим у концепції «розпізнавання», який має продовження в концепції теорії артикуляції автора цього нарису та ін. Наукова новизна роботи визначається самостійністю ідеї релігієцентристського підходу до концепції гуманізму, попри справедливу в цілому критику сучасними церковними колами гуманістичної програми Ренесансу та інерції її прийняття в Новітні часи, апеляцією до артистичного досвіду як носія гуманістичних чинників людської творчої активності, а також у взаємодії з категорією «щастя». Висновки. У публікації зачіпається тема, яка ніколи не вичерпається в житті: гуманізм як людяність, позитивне ставлення до людини як достойної частки живогоя. Безсумнівно, у центрі природи, суспільства й мислення стоїть людина, що хоче жити в мирі та дружбі з оточенням, бути щасливою і бажаною для оточуючих його життєвих складових, – і це буття як любов до всього сущого.